Law Library

У слідчій практиці часто виникає необхідність у рішенні різних ідентифікаційних завдань. Наприклад, потрібно встановити, чи даним предметом залишений слід на місці події, із чи даного пістолета выстрелена витягнута із трупа куля, чи даним людиною виконана рукописний текст, чи становили виявлені осколки (частини) предмета єдине ціле, чи тої людини бачила свідок на місці події й т.д. Такі питання дозволяються за допомогою криміналістичної ідентифікації. Ідентифікація (ототожнення) являє собою процес установлення тотожності об'єкта. В основі теорії криміналістичної ідентифікації лежить вчення про діалектичну тотожність, діалектичний метод пізнання. Важливе значення має також формально-логічний закон тотожності як один із законів людського мислення. Ідентифікація об'єктів, що мають криміналістичне значення, є часткою случаємо ідентифікації об'єктів матеріального світу. Принципово вона не відрізняється від ідентифікації в біології, фізику, хімії й інших галузях науки, хоча, звичайно, має свою специфіку. Вчення про діалектичну тотожність виходить із визнання індивідуальності об'єктів матеріального світу. Індивідуальність об'єкта означає, з одного боку, рівність його самому собі, а з іншого боку - відмінність від усього іншого. Тому було б неправильно говорити про тотожність декількох об'єктів, наприклад, об'єктів, що входять у ту саму класифікаційну групу, частини й цілого, відображення й відображуваного й т.д. Тотожним об'єкт може бути тільки самому собі. Ідентифікаційні дослідження підрозділяються на кілька видів по різних підставах. По природі ідентифікуючих об'єктів розрізняють ідентифікацію по уявному образі, що зберігся в пам'яті людини (дізнавання), і ідентифікацію по материально-фиксированным відображеннях об'єкта, а також ідентифікацію цілого по його частинах.

Вивчаючи об'єкт, представлений у натурі, дослідник сприймає його безпосередньо. У подібній ситуації знання про об'єкт формується на основі його огляду, виміру, зважування й застосування інших методів безпосереднього пізнання. Однак об'єкт може бути пізнане й тоді, коли його безпосереднє сприйняття з якої-небудь причини неможливо або недоцільно (наприклад, у силу того, що він знищений). У цьому випадку дослідник може звернутися до аналога об'єкта, що заміщає оригінал. Такого роду аналоги називаються моделями. Модель - це матеріальний або уявний (ідеальний) аналог, заступник об'єкта, що у цей момент суб'єктом пізнання безпосередньо не відчувається. Модель - це інший об'єкт, не той же самий, що оригінал. Це - інша система, що відбиває лише ту або іншу міру подібності з оригіналом. Дослідження об'єктів пізнання на їхніх моделях називається моделюванням. Вивчення моделі подає нову інформацію про оригінал, що іншим способом не може бути отримана, що й дозволяє в остаточному підсумку пізнати його. Криміналістична модель являє собою штучно створену систему, що відтворює з певним ступенем подібності замінний нею об'єкт, вивчення й перевірка якої дозволяє одержати нові знання про оригінал і використати їх для рішення пошукових, пізнавальних, розпізнавальних, ідентифікаційних, управлінських і інших завдань у карному процесі, а також у наукових криміналістичних дослідженнях. Своєрідність криміналістичних моделей визначається специфікою пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі (особливостями її правового статусу й регулювання, цілями, завданнями, засобами й умовами їхнього досягнення й інших обставин).