Поняття, особливості, види криміналістичної моделі й криміналістичного моделювання

Вивчаючи об'єкт, представлений у натурі, дослідник сприймає його безпосередньо. У подібній ситуації знання про об'єкт формується на основі його огляду, виміру, зважування й застосування інших методів безпосереднього пізнання. Однак об'єкт може бути пізнане й тоді, коли його безпосереднє сприйняття з якої-небудь причини неможливо або недоцільно (наприклад, у силу того, що він знищений). У цьому випадку дослідник може звернутися до аналога об'єкта, що заміщає оригінал. Такого роду аналоги називаються моделями. Модель - це матеріальний або уявний (ідеальний) аналог, заступник об'єкта, що у цей момент суб'єктом пізнання безпосередньо не відчувається. Модель - це інший об'єкт, не той же самий, що оригінал. Це - інша система, що відбиває лише ту або іншу міру подібності з оригіналом. Дослідження об'єктів пізнання на їхніх моделях називається моделюванням. Вивчення моделі подає нову інформацію про оригінал, що іншим способом не може бути отримана, що й дозволяє в остаточному підсумку пізнати його. Криміналістична модель являє собою штучно створену систему, що відтворює з певним ступенем подібності замінний нею об'єкт, вивчення й перевірка якої дозволяє одержати нові знання про оригінал і використати їх для рішення пошукових, пізнавальних, розпізнавальних, ідентифікаційних, управлінських і інших завдань у карному процесі, а також у наукових криміналістичних дослідженнях. Своєрідність криміналістичних моделей визначається специфікою пошуково-пізнавальної діяльності в карному процесі (особливостями її правового статусу й регулювання, цілями, завданнями, засобами й умовами їхнього досягнення й інших обставин).

Як всі інші моделі, криміналістичні моделі підрозділяються на: 1) матеріальні: 2) уявні (ідеальні). Відмінною рисою моделей першого із числа згаданих класів моделей є те, що вони відтворюють об'єкти в материально-фиксированном виді. До їхнього числа ставляться спеціально створювані унікальні криміналістичні системи (конструкції, предмети й т.д.), а також відібрані для використання замість справжні зразки-оригінали предметів, що випускаються в серійному варіанті, Виділяються дві групи моделей зазначеного плану. 1) просторово^-подібні: 2) фізично^-подібні. Моделі першої групи (макети, муляжі, зліпки й т.д. ) відтворюють у натурі просторові властивості й відносини об'єктів (їхнє співвідношення з оригіналом характеризується геометричною подобою). У цю же групу входять так звані криміналістичні реконструкції - комплексні матеріальні відтворення або відтворення яких-небудь підсистем, сторін пізнаваних подій (місця події, окремих обставин, фрагментів вчиненого й т.д. ) по їхніх слідах. Матеріальні моделі другої групи характеризуються не тільки й не стільки просторовими властивостями оригіналу. У них у першу чергу відображаються динаміка досліджуваних процесів і явища, властивості, що припускають однаковість, подібність фізичної природи, тотожність законів руху. Матеріальні моделі використаються для криміналістичного аналізу шуканих, пізнаваних об'єктів, побудови версій за результатами аналізу, розробки програм по перевірці версій. Вони також використаються при проведенні окремих слідчих дій (наприклад, шляхом пред'явлення для огляду допитуваному), тих або інших комплексів слідчих і інших дій. Найбільше часто й продуктивно в пошуково-пізнавальній діяльності використаються уявні моделі. І це легко пояснити, якщо врахувати, що всі подання щодо пізнаваних об'єктів з розряду подій минулого, а також подання про завдання, що підлягають рішенню, майбутніх діях, подальших кроках на шляху пізнання, про те, що і якому образі повинне бути зроблене, є тільки моделями. Дані моделі з'являються перед думкою з пошуково-пізнавальної діяльності як судження, образів, картин об'єктів, даючи їжу творчій уяві й цілеспрямованому прояву внутрішньої й зовнішньої активності. Існують три види уявних моделей: 1) моделі предметів і подій минулого (наприклад, подій, які раніше сприймала яка-небудь людина, із приводу яких він дає показання під час його допиту); 2) моделі предметів і подій сьогодення (наприклад, подання слідчого про те, що може відбуватися в сусідньому кабінеті під час допиту, що виробляється його колегою по слідчій бригаді); 3) моделі предметів і подій майбутнього (наприклад, подання слідчого про те, що йому має бути зробити наступного дня ). При побудові уявних моделей використаються різні по характері знання. По цій підставі виділяються моделі, що містять: 1) тільки позитивне (достовірне) знання: 2) тільки можливе знання; 3) і позитивне (про якісь ознаки об'єкта), і можливе (про інші ознаки) знання. Моделі можуть будуватися щодо події, предмета в цілому або із приводу окремих сторін, частин, елементів об'єкта. Уявна модель, як і матеріальна, є системою, але состоящей не з материально-фиксированных, а з уявних компонентів. У пізнанні вона виконує функцію відбиття, інтерпретації фактів, наочного вираження подань, опосередкованого джерела інформації. Уявна модель може бути матеріалізована у вигляді схеми, малюнка, макета, формули, креслення, опису. Важливою особливістю уявної моделі, як форми мислення, є її властивість бути аналогом ще непізнаних обставин, схованих зв'язків, невиявлених відносин. Це не виходить, що зазначена модель не може відбивати вже встановлений факт, подія, обставина. Моделі, що містять достовірне, позитивне знання, займають важливе місце в структурі мислення суб'єктів пошуково-пізнавальної діяльності. Виступаючи як підсумок, результату пізнання в рамках закінченого циклу зазначеної діяльності, вони відіграють проміжну роль між заключним етапом і тими правовими рішеннями, які приймаються в цьому зв'язку й відбиваються в документах (про порушення кримінальної справи, про завершення виробництва в справі й пред'явленні зібраних матеріалів для ознайомлення обвинувачуваному, потерпілому, про складання обвинувального висновку й напрямок справи в суд для розгляду й т.д. ). У той же час моделі, що містять позитивне знання, побудовані на початковому й проміжному етапах пошуково-пізнавальної діяльності, виступають як засіб пізнання інших, невідомих на даний момент обставин, рішення інших її завдань. У цій же якості виступають і моделі, що містять тільки можливе знання, що бідує в перевірці (гіпотези, версії), а також комбіновані уявні моделі, у які включені можливе знання про одних ознаки об'єкта й позитивне знання про інші його сторони. Моделі, що будуються спочатку пізнання, звичайно містять розрізнені відомості, буяють масою пробілів. У міру їхньої перевірки вони коректуються, уточнюються, удосконалюються шляхом виключення одних елементів, переосмислення й переконструювання інших, включення раніше, що отсутствовали частин, зв'язків між компонентами. Джерелом нового знання моделі стають тому, що в них, як і в інтегративних системах, акумулюються й у комплексі погоджуються в якусь цілісність зібрані фактичні дані, власний практичні досвід суб'єкта пошуково-пізнавальної діяльності, узагальнені дані практики (колективний досвід). Практика показує, що чим повніше, содержательнее й точніше відбиває модель об'єкт, тим вище ефективність використання моделі. Це, звичайно, не виходить, що моделі, що містять мінімум знань про ознаки оригіналу, приречені у всіх випадках на низький коефіцієнт корисної дії. Багато чого залежить не тільки від характеру, змісту, обсягу інформації, укладеного в моделі, але й від того, наскільки ефективно використається ця інформація суб'єктом моделювання. Як і матеріальні, уявні моделі можуть класифікуватися по різних підставах: 1) по видах моделируемых об'єктів (моделі подій і моделі предметів); 2) по ступені абстрактності (моделі конкретних, єдиних у своєму роді об'єктів і типові узагальнені моделі певних груп населення, фактів, подій і т.п. ); 3) по обсязі відбиття об'єкта (моделі об'єкта в цілому й моделі яких-небудь його частин, сторін, ознак); 4) по меті використання (моделі пошукові, ілюстративні, дидактичні, ідентифікаційні й т.п. ); 5) по сфері побудови й використання (моделі наукові, моделі практичні). Моделі групуються також по суб'єктах криміналістичного моделювання (моделі слідчого, експерта й т.п. ), стосовно видів і етапів пошуково-пізнавальної діяльності (моделі попередньої перевірки, моделі попереднього розслідування, моделі первісного етапу розслідування й т.п. ), по криміналістичних ситуаціях, категоріям кримінальних справ (наприклад, уявні моделі по справах про вбивства, уявні моделі по справах про вбивства, зроблених в умовах неочевидності). Названі види, групи й різновиди моделей можуть бути піддані внутрішньому угрупованню. Так, моделі, що будуються на практиці, підрозділяються на слідчі, оперативно-розшукові, експертні, судові. Таким чином, у процесі класифікації криміналістичних моделей як підстави їхні розподіли використаються всілякі істотні ознаки двох систем: 1) самих моделей; 2) діяльності, пов'язаної з побудовою, вивченням і використанням моделей (моделюванням). Метод моделювання ставиться до числа загальних, універсальних методів пізнання, продуктивно реалізованих у різних галузях науки й практики, включаючи криміналістичні наукові дослідження, а також практику органів дізнання, попереднього наслідку, експертних установ і судових органів. Під криміналістичним моделюванням розуміється процес побудови, вивчення й використання моделей пізнаваних і об'єктів, що пізнають, у карному процесі. Моделювання здійснюється в ході попередньої перевірки, попереднього розслідування, судового наслідку, в інших сферах карно-процесуальної діяльності. Криміналістичне моделювання сприяє:

- розпізнаванню (криміналістичній діагностиці) ознак злочинів, визначенню видової приналежності вчиненого, наявності в ньому ознак конкретного складу злочину, правильної кримінально-правової кваліфікації діяння:

- отграничению злочинів від інших суспільно небезпечних діянь;

- виявленню й установленню подій, досліджуваних у карному процесі (виявленню й викриттю осіб, що зникли з місця події після зробленого ними правопорушення; установленню особистості невпізнаних трупів; виявленню потерпілих і свідків, місцезнаходження яких невідомо);

- розшуку викраденого майна, предметів, використаних при здійсненні суспільно небезпечних діянь;

- установленню подій, які передували, супроводжували суспільно небезпечному діянню, пішли слідом за ним;

- установленню цілей, мотивів, обстановки, механізму злочинного й іншого видів поводження різних осіб, утворених при цьому слідів;

- установленню походження й зв'язку між фактами, їх тимчасової й просторової характеристик, усуненню протиріч між фактами;

- визначенню напрямку пошуково-пізнавальної діяльності, загальних і часток тактичних, організаційних, управлінських завдань, засобів, шляхів і методів їхніх рішень. Об'єктами криміналістичного моделювання можуть бути всілякі обставини. Вони підрозділяються на дві групи: 1) пізнавані об'єкти; 2) об'єкти, що виступають як засоби пізнання. У групі пізнаваних об'єктів моделюються всілякі події (злочину, інші види людської діяльності, акти поводження й т.п. ), а також їхні окремі елементи, компоненти останніх, структура, зовнішні зв'язки й відносини (предмети, що функціонували в рамках кримінальних подій, результати злочинної діяльності, ознаки зовнішності відсутній потерпілий, підозрюваний, обвинувачуваний, прижиттєвий вигляд загиблих людей, окремі ознаки трупів і т.п. ). Моделюються також кримінальні й інші ситуації в карному процесі. Основне призначення даного різновиду практичного моделювання - забезпечити оптимальне рішення питань, пов'язаних із предметом пошуку й пізнання, з характером, навкруги й місцем знаходження об'єктів, які необхідно відшукати. Не менш широка номенклатура об'єктів моделювання, що виступають як засоби пошуково-пізнавальної діяльності (засобів пошуку, пізнання цієї діяльності й керування). У структуру таких об'єктів, моделируемых у наукових і практичних цілях, входять пошуково-пізнавальна діяльність у карному процесі в цілому, окремі види й етапи цієї діяльності, її елементи, ті або інші сукупності елементів, їхні ознаки, внутрішня структура (зокрема , структура експертного дослідження, етапи версионного мислення, структура доказу, функції й відносини членів слідчо-оперативних груп). Серед систем цього плану в слідчій практиці найчастіше зустрічаються:

- слідчі версії, криміналістичні й правові рішення;

- окремі слідчі й інші дії, їхні комплекси, засоби тактичного забезпечення:

- слідчі ситуації; - оперативно-розшукові заходи;

- фахівці й судові експерти:

- плани роботи, розроблювальні на черговийий робочий день, кілька днів, плани етапів розслідування й т.д. ;

- постанови слідчих, протоколи слідчих дій, обвинувальні висновки й інші процесуальні документи. Моделі пізнаваних і об'єктів, що пізнають, перебувають у тісному взаємозв'язку й взаємозалежності. У ході пошуково-пізнавальної діяльності йде процес безперервної взаємодії тих і інших моделей, руху від моделей одного порядку до моделей іншого. У цьому процесі беруть участь як матеріальні, так і уявні моделі, для побудови яких використаються різні матеріали, засоби й прийоми. Процес уявного моделювання безпосередньо пов'язаний з побудовою й використанням матеріальних криміналістичних моделей, тому що перш ніж побудувати матеріальні моделі, необхідно скласти про їх подання, обґрунтувати й осмислити уявні образи майбутніх матеріальних конструкцій. Побудована матеріальна модель вивчається суб'єктом моделювання, відображається в його пам'яті. Моделювання починається з постановки проблеми й ухвалення рішення вдатися до даного методу, визначення завдання, що повинна бути вирішена з його допомогою. Сам же процес моделювання складається із трьох стадій: 1) побудови моделі об'єкта; 2) вивчення побудованої моделі: 3) реалізації моделі (перевірки модельної інформації). Побудувати модель пізнаваного об'єкта це значить, по-перше, на підставі зібраних фактичних даних, особистого й узагальненого досвіду скласти загальне уявлення про характер, природу й групову приналежність об'єкта: по-друге, визначити структуру, наповнити необхідними деталями створений ескізний "портрет" об'єкта (у цих цілях використаються позитивне й можливе знання); по-третє, зафіксувати тим або іншому способу побудовану модель (у пам'яті, у малюнку, кресленні й т.д. ). Склад компонентів (структурних елементів) моделі визначається виходячи з подання про те, які з них є істотними з погляду успішного рішення поставленого завдання за допомогою моделі. У процесі вивчення моделі вона посувається логічному аналізу й уявному експерименту з виведенням і уявною перевіркою виведених суджень. У ході уявного експерименту суб'єкт моделювання виділяє умови, які впливають на об'єкт, свідомо й планомірно змінює ці умови, визначає, яке вплив вони роблять на об'єкт і модель, і, зіставляючи свої судження із установленими фактами, здійснює коректування моделі. Осмисливши вивчену модель, суб'єкт моделювання виводить із її наслідку, тобто судження про факти, які повинні існувати в реальній дійсності за умови правильності моделі, і приступає до її перевірки. Зазначена перевірка припускає здійснення практичних дій, спрямованих на виявлення й дослідження згаданих фактів. Перевірити модель це значить з'ясувати, чи мали місце в дійсності ті факти (події, сліди й т.д. ), судження про які були зроблені в процесі вивчення моделі. Оцінка результатів проведеної в цьому напрямку роботи дозволяє зробити висновок або про вірогідність, або про помилковість, про неточність у якій-небудь частині побудованої моделі (і необхідності її коректуванню в останніх випадках). Моделі про події сьогодення, як і моделі про події минулого (ретроспективні моделі) перевіряються шляхом побудови й реалізації перспективних моделей діяльності суб'єктів моделювання. Перспективне моделювання - другий напрямок уявного моделювання в карному процесі. Якщо ретроспективна модель являє собою логіко-інформаційну й образну систему, що відтворює об'єкт пошуку й пізнання в його головних, істотних з погляду рішення поставленого завдання рисах, то перспективна модель подальшої діяльності самих суб'єктів пізнання відбиває основні риси системи й засобів пізнання першого об'єкта. Цей напрямок знаходить своє вираження в поданнях учасників пошуково-пізнавальної діяльності про те, що, як, кому, на основі застосування яких засобів, методів, прийомів і в які строки необхідно зробити в ході подальшої перевірки, розслідування й т.д. , якими кадровими, технічними, фінансовими, інформаційними й іншими ресурсами повинна бути забезпечена планована діяльність.