| Головна » Статті » Сімейне право |
| У категорії матеріалів: 3 Показано матеріалів: 1-3 |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
При здійсненні подружжям правомочностей щодо належного їм майна,
безперечно, мають застосовуватися загальні положення щодо здійснення
фізичними особами правомочностей власника, передбачені, зокрема, ст. 4
Закону України "Про власність". Так, відповідно до цієї статті власник
на свій розсуд володіє, користується і розпоряджається належним йому
майном. Він може використовувати майно для здійснення господарської та
іншої, не забороненої законом, діяльності, зокрема, передавати його
безоплатно або за плату у володіння і користування іншим особам.
Власник, зазначається в п. 5 ст. 4 Закону "Про власність", здійснюючи
свої права, зобов'язаний не завдавати шкоди навколишньому середовищу, не
порушувати права та охоронювані законом інтереси громадян, юридичних
осіб і держави, а також зобов'язаний при здійсненні своїх прав і
виконанні обов'язків додержувати моральних засад суспільства. Поза
сумнівом, викладені основоположні принципи здійснення власником належних
йому правомочностей стосуються і подружжя як власників роздільного їх
майна, так і співвласників спільного майна. |
|
На підставі ст. 106 СК в державних органах РАЦСу розриваються шлюби за спільною заявою подружжя, яке не має дітей, незалежно від наявності між ними майнового спору. Державні органи РАЦСу не мають права приймати заяви про розірвання шлюбу від подружжя, якщо на момент подачі заяви у них є спільні діти, які не досягли 18 років, - як рідні так і усиновлені ними сумісно. При цьому не має значення, чи записане подружжя-усиновителі як батьки цих дітей. У такому разі розірвання шлюбу проводиться в судовому порядку. Розірвання шлюбу подружжя, яке проживає окремо, проводиться в державних органах РАЦСу за місцем проживання одного з подружжя на підставі спільної заяви подружжя, в якій обидва мають підтвердити свою взаємну згоду на розірвання шлюбу і відсутність у них дітей до 18-річного віку. Якщо один з подружжя, незважаючи на відсутність у нього заперечень проти розлучення, ухиляється від розірвання шлюбу в органах РАЦСу або коли місце проживання другого з подружжя невідоме, питання про розірвання шлюбу розглядається судом. Державний орган РАЦСу виносить постанову про розірвання шлюбу після спливу одного місяця від подання заяви, якщо вона не була відкликана. |
|
Зареєстрований у встановленому порядку шлюб вважається укладеним законно і обумовлює настання передбачених законодавством правових наслідків до винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним. До винесення судом рішення про визнання шлюбу недійсним особи, які уклали шлюб, вважаються законним подружжям з відповідними правами і обов'язками. Презумпція дійсності шлюбу, укладеного в установленому законом порядку, не викликала сумніву як в теорії радянського сімейного права, так і в сучасній юридичній літературі. Не змінилася і панівна точка зору на визнання шлюбу недійсним як на санкцію за порушення сімейного законодавства. Сімейне законодавство містить вичерпний перелік обставин, які можуть бути підставами для визнання шлюбу недійсним у судовому порядку. Перелік таких підстав наводиться в ст. ст. 22, 24-26 СК України і не підлягає розширеному тлумаченню. |