| Головна » Статті » Конституційне право України |
| У категорії матеріалів: 3 Показано матеріалів: 1-3 |
Сортувати по: Даті · Назві · Рейтингу · Коментарям · Переглядам
|
Одним із важливих елементів юридичної природи джерел конституційного
права є їх юридична сила, під якою розуміють, звичайно, співвідношення
правових актів, їх місце в ієрархії конституційно-правових актів. Іншими
словами: чим вище місце акта в такій ієрархії, тим вища його юридична
сила. Природно, найвищу юридичну силу має Конституція України, яка
стоїть на найвищому щаблі ієрархічної системи актів. Таким чином,
визначити юридичну силу акта - значить встановити його місце в системі
джерел конституційного права, його співвідношення з актами вище- і
нижчестоячих органів. Інколи безпідставно вважають, що юридична сила -
це міра (ступінь) обов'язковості правового акта, тобто чим вище його
місце в системі актів, тим він обов'язковіший. Однак таке уявлення
хибне, юридично некоректне: всі правові акти, незалежно від їх "рангу",
од-наково обов'язкові. З огляду цього Конституція України і рішення
сільської ради обов'язкові однаково. Іншими словами, юридична сила
джерел конституційного права визначається не територією і колом осіб, на
які поширю-ється дія цього акта, не важливістю і мірою обов'язковості, а
місцем у системі джерел конституційного права. Це - зіставлювальна,
релятивна властивість актів. Юридична сила джерел конституційного права
тісно по-в'язана з проблемою законності і правопорядку, забезпеченням
верховенства закону в усіх сферах життєдіяльності республіки на шляху її
поступу до правової держави. Характеристика джерел конституційного
права не може бути достатньою без вказівок на їх дію в часі, просторі і
за колом осіб. |
|
Джерело права - це форма (спосіб) існування правових норм, явка перетворює право (як волю) в об'єктивовану реальність. Право як об'єктивована реальність існує в певних формах (в літературі навіть нерідко ототожнюють поняття "джерело права" і "форма вираження права"). Без такої об'єктивації державна воля народу не може стати матеріальною рушійною силою, яка творить право. Творення права - явище надзвичайно складне і багатогранне. В одних випадках таке творення втілюється в юридичних діях (звичайних актах) державних органів чи безпосередньо народу (його частини), в інших - в письмових актах - документах. Світова практика знає чимало джерел права. Це - акти-документи, традиції, правові (в тому числі й конституційні) звичаї, правові прецеденти. У більшості випадків вони складають систему джерел права (відповідно - систему джерел галузі права). Все це повною мірою стосується й конституційного права, яке також має відповідну систему джерел. Важливе значення має вирішення питань про характер, зміст, генезис1 (походження) та особливості джерел конституційного права України. Розуміння джерел конституційного права, як зазначив відомий французький правйик-конституціоналіст М- Прело, не є повним, якщо вони ґрунтується лише на вивченні його сучасного стану. Потрібно звертатись також до минулого1. |
|
Предметом конституційного права, з огляду на його соціальну роль та функції, є основоположні суспільні відносини, які виникають у сфері здійснення повновладдя Українського народу. Це передусім політичні відносини, які істотно впливають на інші суспільні відносини, визначають їхні головні структурні та функціональні характеристики. Ці обставини визначають найістотніші функції Конституції, серед яких особливе значення мають установчі, інтегруючі, системотворчі та інші функції. Конституція вносить системність у право, є ефективним системоутворюючим фактором правової системи, закріплює вихідні засади формування і дії національного права, наповнює його своїм змістом, пронизує єдиними принципами та ідеями. Норми Конституції "переливаються" в норми інших галузей права, є їхнім джерелом. |