Поняття, наукові основи й види криміналістичної ідентифікації

У слідчій практиці часто виникає необхідність у рішенні різних ідентифікаційних завдань. Наприклад, потрібно встановити, чи даним предметом залишений слід на місці події, із чи даного пістолета выстрелена витягнута із трупа куля, чи даним людиною виконана рукописний текст, чи становили виявлені осколки (частини) предмета єдине ціле, чи тої людини бачила свідок на місці події й т.д. Такі питання дозволяються за допомогою криміналістичної ідентифікації. Ідентифікація (ототожнення) являє собою процес установлення тотожності об'єкта. В основі теорії криміналістичної ідентифікації лежить вчення про діалектичну тотожність, діалектичний метод пізнання. Важливе значення має також формально-логічний закон тотожності як один із законів людського мислення. Ідентифікація об'єктів, що мають криміналістичне значення, є часткою случаємо ідентифікації об'єктів матеріального світу. Принципово вона не відрізняється від ідентифікації в біології, фізику, хімії й інших галузях науки, хоча, звичайно, має свою специфіку. Вчення про діалектичну тотожність виходить із визнання індивідуальності об'єктів матеріального світу. Індивідуальність об'єкта означає, з одного боку, рівність його самому собі, а з іншого боку - відмінність від усього іншого. Тому було б неправильно говорити про тотожність декількох об'єктів, наприклад, об'єктів, що входять у ту саму класифікаційну групу, частини й цілого, відображення й відображуваного й т.д. Тотожним об'єкт може бути тільки самому собі. Ідентифікаційні дослідження підрозділяються на кілька видів по різних підставах. По природі ідентифікуючих об'єктів розрізняють ідентифікацію по уявному образі, що зберігся в пам'яті людини (дізнавання), і ідентифікацію по материально-фиксированным відображеннях об'єкта, а також ідентифікацію цілого по його частинах.

Ідентифікація по уявному образі вимагає строгого обліку закономірностей і умов сприйняття об'єкта, властивостей пам'яті що пізнає, створення найбільш сприятливих умов пред'явлення об'єкта для впізнання, особливостей відтворення уявного образа й інших психологічних закономірностей. Зовсім інші особливості характеризують ідентифікацію по материально-фиксированным відображеннях і ідентифікацію цілого по його частинах. Тут застосовуються переважно експертні методи дослідження, велика увага приділяється аналізу механізму утворення материально-фиксированных відображень, використаються порівняльні зразки, здійснюються роздільний і порівняльний аналіз идентифицируемого й ідентифікуючого об'єктів. Ідентифікація цілого по його частинах припускає не тільки вивчення слідів поділу цілого на частині (слідів розриву, розрізу й т.п. ), але також аналіз структури й складу речовини (матеріалу) досліджуваних частин цілого. По суб'єкті ототожнення розрізняють слідчу й експертну ідентифікацію. У тих випадках, коли для рішення того або іншого ідентифікаційного завдання не потрібно спеціальних пізнань, ідентифікацію проводить сам слідчий шляхом пред'явлення предмета або людини для впізнання або шляхом безпосереднього аналізу й зіставлення об'єктів при слідчому огляді, обшуку, виїмці, а також при допиті й очній ставці. До цього виду ідентифікації варто віднести й ототожнення об'єктів оперативними працівниками в процесі оперативно-розшукової діяльності, а також судом у процесі судового наслідку. Експертна криміналістична ідентифікація проводиться по постанові слідчого або визначенню суду відповідним фахівцем в області криміналістичної експертизи Якщо як підстава класифікації береться об'єкт дослідження, ідентифікація підрозділяється на ідентифікацію людини, ідентифікацію предметів і речей і ідентифікацію тварин. Залежно від того, до якої галузі криміналістичної техніки ставиться досліджуваний об'єкт, ідентифікація підрозділяється на фототехнічну (наприклад, ідентифікація фотоапарата по експонованій фотоплівці), трасологическую, дактилоскопічну, судово-балістичну, почерковедческую (графічну), техніко-криміналістичну ідентифікацію знаряддя листа, друкарських машинок, матеріалів документа, а також ідентифікацію людини за ознаками зовнішності. Кожний із цих видів криміналістичної ідентифікації має свої завдання й специфічні методи дослідження.