Дисциплінарна відповідальність

Під дисциплінарною відповідальністю відповідно до діючого законодавства України варто розуміти винне порушення трудової дисципліни й службових обов'язків. Такі порушення можуть бути виражені як у діях, так і в бездіяльності, допускатися як свідомо, так і по необережності. Деякі категорії державних службовців у зв'язку з виконанням своїх повноважень несуть відповідальність у дисциплінарному порядку й за провини, які ганьблять їх як державних службовців або дискредитують органи, у яких вони працюють (керівники, державні службовці - співробітники правоохоронних органів, військовослужбовці й ін.).

Законодавством закріплені такі види дисциплінарної відповідальності державних службовців: 1) у порядку, установленому законами України; 2) у порядку, установленому Кодексом законів про працю України (далі - Кзот); 3) відповідно до правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців[1]; 4) на підставі дисциплінарних уставів і спеціальних положень[2], що діють у ряді галузей керування й деяких сфер державної діяльності.

Підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарна провина, сутність якого складається в невиконанні або неналежному виконанні працівником покладених на нього трудових або службових обов'язків (ст. 24 Типових правил внутрішнього трудового розпорядку для робітників та службовців підприємств, установ, організацій[3]).

Нормами адміністративного права встановлюються дисциплінарна відповідальність і порядок її реалізації, коло суб'єктів і повноваження органів керування (посадових осіб), які наділені "дисциплінарною" владою, категорії службовців, відповідальність яких регулюється адміністративним правом. Для більшості працівників дисциплінарна відповідальність передбачена нормами трудового й адміністративного права, а відносно деяких категорій осіб (військовослужбовців термінової служби, працівників органів внутрішніх справ, Служби безпеки України й ін.) - повністю нормами адміністративного права, що пояснюється необхідністю поряд із загальними правилами дисциплінарної відповідальності враховувати особливі вимоги дисципліни до них, специфіку їхньої дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, незалежно від того, на підставі якого законодавчого акту наступає дисциплінарна відповідальність, вона характеризується такими загальними ознаками:

1) її підставою є дисциплінарна провина;

2) за таку провину передбачене накладення дисциплінарного стягнення;

3) стягнення накладає уповноваженим на те органом (посадовою особою) у порядку підпорядкованості;

4) рамки "дисциплінарної" влади цього органа (посадової особи) чітко встановлюються правовими нормами;

5) службовець, на який накладене дисциплінарні санкції, може оскаржити його у вищий орган (вищестоящій посадовій особі) або в суд;

6) за одна дисциплінарна провина може бути накладено тільки одне дисциплінарні санкції.

Більшість службовців за порушення правил дисципліни несуть відповідальність відповідно до приписань трудового законодавства, а дисциплінарна відповідальність службовців, які реалізують свої повноваження поза рамками трудового договору або правил внутрішнього трудового розпорядку, регулюється законами, указами Президента України, уставами й положеннями, затвердженими вповноваженими органами.

Значна кількість державних службовців несуть дисциплінарну відповідальність не тільки за дисциплінарні провини, пов'язані з невиконанням або неналежним виконанням покладених на них обов'язків, але й за перевищення своїх повноважень, недотримання обмежень, що стосується державної служби, здійснення дій, що ганьблять орган, де із працює, або його звання (норми моралі), присяги, обов'язків, передбачених контрактом, військової честі й ін.

В основу розмежування дисциплінарної відповідальності на види покладений характер діяльності різних категорій службовців, умови їхньої роботи, система дисциплінарних стягнень, порядок їхнього накладення й оскарження.

Законом України "Про державну службу" установлені особливості дисциплінарної відповідальності державних органів, що служать, виконавчої влади і їхнього апарата. Їхня сутність полягає в тому, що дисциплінарні стягнення застосовуються до державного службовця за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків, перевищення своїх повноважень, порушення обмежень, пов'язаних із проходженням державної служби, а також за провину, що ганьбить його як державного службовця або дискредитує державний орган, у якому він працює.

До службовців цих органів, крім дисциплінарних стягнень, передбачених чинним законодавством про працю України, можуть застосовуватися такі заходи дисциплінарного впливу, як попередження про неповну службову відповідність і затримка до одного року в присвоєнні чергового рангу або в призначенні на більше високу посаду.

Відповідно до Типових правил внутрішнього розпорядку для працівників державних навчально-виховних установ України за порушення трудової дисципліни до працівників може бути застосовані догана або звільнення.

Звільнення як дисциплінарні санкції застосовується відповідно до п.п. 3,4, 7, 8 ст. 40, ст. 41 Кзот.

Службовці державних підприємств, установ, організацій, а також державних органів, на яких не поширюються положення Закону України "Про державну службу", що відповідають дисциплінарних уставів і положень про дисципліну, несуть дисциплінарну відповідальність згідно Кзот або Правилам внутрішнього трудового розпорядку.

Дисциплінарні санкції застосовується органом (посадовою особою), якому надане право прийому на роботу (обрання, твердження, призначення на посаду) даного працівника. До застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений їм орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмове пояснення. У випадку відмови працівника дати письмове пояснення складається відповідний акт. Дисциплінарні стягнення застосовуються власником або уповноваженим їм органом безпосередньо після виявлення провини, але без обліку часу хвороби працівника або перебування його у відпустці. Дисциплінарні санкції не може бути накладене пізніше шести місяців від дня здійснення провини. За кожне порушення трудової дисципліни накладає тільки одне дисциплінарні санкції. Дисциплінарні санкції оголошується наказом (розпорядженням) і повідомляється працівникові під розписку. Якщо протягом року від дня накладення дисциплінарного стягнення працівник не буде підданий новому дисциплінарному стягненню, то він уважається не має дисциплінарного стягнення.

Якщо працівник не допустив нового порушення трудової дисципліни, виявив себе як сумлінний працівник, стягнення може бути з до закінчення одного року. Протягом терміну дії дисциплінарного стягнення заходу заохочення до працівника не застосовуються.

Власник або уповноважений їм орган має право замість накладення дисциплінарного стягнення передати питання про порушення трудової дисципліни на із трудового колективу або його органа. Працівник може оскаржити накладене стягнення в комісію в справах трудових спорів (де вона утворена), вищестоящій посадовій особі або у вищий орган або в суд.

Певні особливості існують щодо порядку застосування й видів дисциплінарних стягнень, які передбачені дисциплінарними уставами або спеціальними положеннями про дисципліну в окремих сферах (галузях) діяльності. Вони пов'язані з характером тих функцій і завдань, які вирішуються відповідними органами, їхніми службовцями. У деяких випадках дисциплінарна відповідальність регулюється кодексами (наприклад, Повітряний кодекс, Митний кодекс і ін.). Так, відповідно до Дисциплінарного уставу прокуратури України дисциплінарні стягнення на прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових і інших установ прокуратури накладають за невиконання або неналежне виконання службових обов'язків або за провину, що ганьбить їх як працівників прокуратури.

Дисциплінарними стягненнями є: догана, зниження в класному чині, зниження в посади, позбавлення нагрудного знака "Почесний працівник прокуратури України", звільнення, звільнення з позбавленням класного чина.

Генеральний прокурор України має право накладати дисциплінарні стягнення, зазначені в названому уставі, у повному обсязі, за винятком позбавлення або зниження в класному чині державного радника юстиції 1,2,3 класів, які виробляються Президентом України по поданню Генерального прокурора.

Прокурори АРК, областей, міста Києва й прирівняні до них прокурори мають право накладати такі дисциплінарні стягнення: догана, зниження в посади, звільнення, крім зниження в посади й звільнення працівників, призначуваних Генеральним прокурором України. При необхідності застосування міри дисциплінарного стягнення, що перевищує повноваження зазначених прокурорів, вони вносять подання Генеральному прокуророві України. Особи, нагороджені знайомий "Почесний працівник прокуратури України", можуть бути звільнені з роботи лише з попередньої згоди Генерального прокурора України.

Дисциплінарні санкції повинне відповідати ступеню провини й ваги провини. Прокурор, що вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини провини й одержати письмове пояснення від його особи, що зробила. Якщо буде потреба може бути призначена службова перевірка.

Дисциплінарні санкції застосовується протягом одного місяця від дня виявлення провини, не вважаючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника й знаходження його у відпустці, але не пізніше одного року від дня здійснення провини. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

За той самий провина може бути накладене тільки одне стягнення.

У випадку здійснення працівником діяння, не сумісного з перебуванням на роботі в органах прокуратури, його звільнення виробляється незалежно від часу здійснення провини.

Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, що оголошується з під розписку.

Наказ про залучення до дисциплінарної відповідальності може бути оскаржений працівником Генеральному прокуророві України в місячний строк від дня ознайомлення з наказом.

Генеральний прокурор ухвалює рішення щодо скарги в десятиденний строк, а у випадку проведення перевірки - не пізніше одного місяця від дня надходження скарги. Про ухвалене рішення повідомляється працівникові, що звернувся зі скаргою.

Оскарження наказу не припиняє приведення дисциплінарного стягнення у виконання.

Рішення Президента України й Генерального прокурора України про застосування одного з дисциплінарних стягнень або відмова в поновленні на роботі прокурорсько-слідчих працівників, звільнених прокурорами АРК, областей, міста Києва й прирівняними до них прокурорами, можуть бути оскаржені у Верховний Суд України в місячний строк.

Працівник уважається не має дисциплінарного стягнення, якщо протягом року від дня його накладення він не піддавався новому дисциплінарному стягненню.

Дисциплінарні санкції може бути знято прокурором, що видав наказ, або вищестоящим прокурором раніше року, якщо працівник виявив дисциплінованість і сумлінність при виконанні службових обов'язків. У таких випадках стягнення знімається наказом з оголошенням його всім, кому був оголошений наказ про накладення стягнення.

Відповідно до Дисциплінарного уставу органів внутрішніх справ України особи рядового й начальницького складу можуть накладати такі стягнення: зауваження, догана, сувора догана, затримка в присвоєнні чергового спеціального звання або поданні до його присвоєння на строк до одного року, попередження про неповну службову відповідність, зниження в з, зниження в спеціальному звань на один щабель, звільнення з органів внутрішніх справ.

У навчальних закладах і навчальних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, крім цих стягнень, можуть застосовуватися: позбавлення звільнення з розташування навчального закладу, підрозділу на строк до одного місяця; позачергове призначення в убрання по службі (за винятком призначення у варту або черговим по підрозділі) або на роботу до п'яти вбрань.

На особи рядового й начальницького складу, нагороджених нагрудним знаком органів внутрішніх справ, може бути накладено дисциплінарні санкції у вигляді позбавлення цього знака.

Дисциплінарні стягнення застосовуються начальниками в межах наданих їм прав. Перелік посад начальників і їхніх прав на накладення дисциплінарних стягнень визначається додатком до Уставу. Дисциплінарні права інших начальників установлюються Міністерством внутрішніх справ України відносно дисциплінарних прав начальників, передбачених переліком.

Старший начальник має право з, зм'якшити або підсилити дисциплінарні санкції, накладене підлеглим йому начальником, якщо службовою перевіркою встановлено, що воно не відповідає ваги зробленої провини й ступеня провини.

Накладати дисциплінарні стягнення на зі слідчого апарата органів внутрішніх справ (з урахуванням дотримання вимог карно-процесуального законодавства) можуть тільки начальники органів внутрішніх справ, яким надане право призначати цих працівників на посаду, їхні заступники по наслідку, а також начальники вищих органів внутрішніх справ і їхніх заступників.

Дострокове зняття дисциплінарного стягнення в порядку заохочення виробляється начальником, що наклав його, рівним йому або старшому прямому начальникові.

Незалежно від того, дисциплінарним уставом або спеціальним положенням установлюється відповідальність, ними передбачаються численні дисциплінарні стягнення, які застосовуються до певної категорії службовців за зроблені Дисциплінарні провини. У цих актах установлюються також Дисциплінарні повноваження відповідних органів (посадових осіб), які в порядку підпорядкованості накладають стягнення, а також регламентується процедура їхнього застосування. Вся ця діяльність із нормами адміністративного права.